Пока есть правила, нет свободы.
Киевский форум без правил. Без модераторов. Без цензуры.
Общайтесь так, как считаете нужным.

О ФОРУМЕ - ИНСТИНКТ САМОСОХРАНЕНИЯ
FKiev.com - здесь все просто.
Что вы сейчас читаете? - Киевский форум без правил

Вернуться   Киевский форум без правил > Культурный форум > Литература, фото, искусство
Бан-лист Правил нет Поиск Сообщения за день Все разделы прочитаны Статистика


Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 22.01.2011, 22:11   #1 (permalink)
Новичок
 Аватар для Sergior
Сообщений: 8
киевлянин
Получено "спасибо": 2
Очки репутации:
Доп. информация
Вопрос

а я начал читать сорокина и обломился
и открыл пелевина омон ра и зачитался
а сорокина как нибудь потом
Sergior вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 30.03.2011, 16:21   #2 (permalink)
Основа форума
Очки: 3,593, Уровень: 17 Очки: 3,593, Уровень: 17 Очки: 3,593, Уровень: 17
Активность: 0% Активность: 0% Активность: 0%
 Аватар для vetalbon
Сообщений: 78
киевлянин
Получено "спасибо": 22
Очки репутации: 3,593
Доп. информация
По умолчанию Re: что вы сейчас читаете !

Читаю Уолден, или Жизнь в лесу Г.Д. Торо. Правда в сокращении, если понравится прочту полностью. Советую хотя просмотреть.
vetalbon вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 17.06.2011, 18:58   #3 (permalink)
Основа форума
Очки: 2,024, Уровень: 12 Очки: 2,024, Уровень: 12 Очки: 2,024, Уровень: 12
Активность: 4% Активность: 4% Активность: 4%
 Аватар для Vasolya
Сообщений: 132
украинка
Получено "спасибо": 34
Очки репутации: 2,024
Доп. информация
По умолчанию Re: что вы сейчас читаете !

Я зараз читаю літературно-художній журнал "Дніпро". Дуже подобається розділ детектив.

[COLOR=#666686][SIZE=1] добавлено через 2 минуты [/SIZE][/COLOR]
Сатурн. Перекладений українською гостросюжетний детектив Сержа Кардюпані


Карколомні ситуації гостросюжетного перекладного детективу французького автора полоскочуть вам нерви!


Цей твір можна прочитати у журналі "Дніпро". Класний

[COLOR=#666686][SIZE=1] [/SIZE][/COLOR]

Последний раз редактировалось Vasolya; 17.06.2011 в 19:08. Причина: Добавлено сообщение
Vasolya вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.06.2011, 14:43   #4 (permalink)
Основа форума
Очки: 2,024, Уровень: 12 Очки: 2,024, Уровень: 12 Очки: 2,024, Уровень: 12
Активность: 4% Активность: 4% Активность: 4%
 Аватар для Vasolya
Сообщений: 132
украинка
Получено "спасибо": 34
Очки репутации: 2,024
Доп. информация
По умолчанию Re: что вы сейчас читаете !

Андрій Сердюк «Спіткнутися, та не впасти». Час пробачати…

Подружнє життя багате на несподіванки: двоє людей, живучи поруч, не перестають дивувати одне одного навіть коли, здавалося б, вивчив свого супутника досконально. Чи друга половинка – то прочитана книга, чи все ж у тій книзі пропущено багато сторінок…

Очень интересно. Нашла в номере этого месяца журнала "Днипро".
Vasolya вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 27.06.2011, 16:12   #5 (permalink)
Основа форума
Очки: 2,024, Уровень: 12 Очки: 2,024, Уровень: 12 Очки: 2,024, Уровень: 12
Активность: 4% Активность: 4% Активность: 4%
 Аватар для Vasolya
Сообщений: 132
украинка
Получено "спасибо": 34
Очки репутации: 2,024
Доп. информация
По умолчанию Re: что вы сейчас читаете !

Перечитываю Багряного "Тигролови" . Журнал "Днипро" рулит по материалу вместимом в нем
Vasolya вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Vasolya получил (-а) спасибо от:
Madjar (02.05.2012)
Старый 06.07.2011, 00:59   #6 (permalink)
Butika
Гость
 Аватар для Butika
Сообщений: n/a
Доп. информация
По умолчанию

А мне в "Днипро" понравилось произведение "Гра в чотири руки". Очень сентиментальный и трогательный рассказ.
 
Ответить с цитированием Вверх
получил (-а) спасибо от:
Vasolya (16.07.2011)
Старый 08.07.2011, 11:22   #7 (permalink)
4UK
Почетный легион
Очки: 48,425, Уровень: 68 Очки: 48,425, Уровень: 68 Очки: 48,425, Уровень: 68
Активность: 13% Активность: 13% Активность: 13%
 Аватар для 4UK
Сообщений: 2,391
украинец
Получено "спасибо": 1,538
Очки репутации: 48,425
Доп. информация
По умолчанию

Василь Шкляр


ЗАЛИШЕНЕЦЬ
Чорний Ворон


класна книга, чи не єдина путня українська книга за минуле десятиліття


невеликий уривок:

,,,Яша все зрозумів, його напружена позитура ураз зів'яла.
Один чекіст викликав у мене повагу. Він потягся правою рукою до нагрудної кишені, начебто дістати документи, та зненацька в тій руці, мов з рукава, з'явився маленький, як іграшка, револьвер «кобольд», бідолаха приставив його до підгорля й натиснув на спуск. Постріл був зовсім тихенький, мій Мудей після відра ячменю пахкає голосніше, а це так — ніби комар чхнув, і слава Богу, бо в наші плани не входила стрілянина. Але й після того слабенького пуку голова чекіста якось так чудно тріпнулася, і він, уже мертвий, зовсім спокійно відкинувся на спинку сидіння, викликаючи в мене не тільки повагу, а й схвалення.
Хлопці, щоб не заляпати таку гарну машину кров'ю, витягли з неї зомлілого Гальперовича та ще двох напівпритомних чекістів і потягли в лісочок. Вовкулака, вмостившись поруч із водієм, наказав правувати за ними.
По правді сказати, я лише тут, у переліску, дізнався, хто потрапив у наші сіті. Коли переглянув їхні документи, серце моє заспівало.
Гальперович, трохи оговтавшись, попросив мене відійти убік поговорити віч-на-віч.
— Ви — Чьорний Ворон?
— Білих воронів не буває, — пояснив я йому.
Яша Гальперович нервово кивнув, навіть спробував усміхнутися. Потім, натужно ковтаючи повітря, прошамкотів:
— Маіх папутчікав слєдуєт нємєдленно ліквідіровать. Таґда я, как начальнік уєзднаво ББ, смаґу вам пріґадітся.
— Цікаво, — сказав я. — Чим же?
— Для сваіх прідумаю вєрсію, как я чудом вирвался із бандітскіх кахтєй. А патом, нємноґа спустя, смаґу передавать вам чєрєз связних очень важную інформацію.
— Наприклад? — подав я надію Яші.
— Напрімєр, ґдє і каґда на вас ґатовітся аблава. Ілі кто срєді вашіх людей является нашім аґєнтом.
Мене вразила його дурість. Напевно, страх потьмарив Гальперовичу мізки, бо він плів нісенітницю. Я сказав:
— Для початку ти сам зліквідуєш своїх. Зарубаєш їх шаблею.
— А можно с револьвера? — облизав він сухі губи.
— Ні, не треба лякати горобців. Ти їх зарубаєш.
— Я, знаєте, не кавалєріст, не умею арудовать саблей.
— А ти бий тупим боком, — порадив я. — Поміж вуха. Як кролів.
— Таґда паставтє всєх траіх рядишком спіной ка мнє.
Ми підійшли до чекістів, що тремтіли в оточенні моїх хлопців, і я наказав їм стати рядком один біля одного.
— Страчувати вас напросився таваріщ Гальперович, — сказав я, подаючи йому шаблю. — Поверніться до нього спиною і станьте на коліна.
— Іуда, — процідив рудий вирлоокий «бебех», схоже, що вихрест, але першим повернувся і став навколішки. Він знав, що так легше вмирати, тому ще й нагнув голову. Те саме зробили й інші — мовчки, з якоюсь викличною покорою.
Цього вирлоокого Гальперович, звісно ж, і рубонув першим.
Проте вдарив не тупим боком, а гострим, і я подумав, що шаблю він тримає не вперше. Рубав не по шиї — по тім'ю. Жертви без жодного звуку падали ницьма з розколотими черепами, червона юшка бризкала Яші на чоботи й галіфе.
Головний черкаський «бебех» подивився на мене з псячою відданістю й почуттям виконаного обов'язку:
— Ну как?
— Іуда, він і є іуда, — зітхнув я. — Не хочу об тебе навіть шаблю поганити. Повісити його.
Він упав на коліна, благав його вислухати, щось белькотів про «сєкрєтноє сотруднічєство», а потім загріб п'ятірнею жменю землі, змішаної з кров'ю і мозком його «таваріщєй», запхав до рота й почав жувати.
— Нє вєрітє? Клянусь вам… Я готов зємлю гризть!
— Вона не твоя, — сказав Вовкулака.
Яша Гальперович так заївся збагрянілою землею, розмазавши її по всьому писку, що мені стало бридко. Несосвітенна мара вилупила до мене великі, мов курячі яйця, баньки, белькотіла якесь безглуздя, а потім ухопила мене за чобіт і припала до нього своїми закривавленими губами.
Я махнув хлопцям, щоб не зволікали. А мої хлопці полінувалися зробити це врочисто, звісивши з міцної гілляки кругленький зашморг. Вони нагнули молоду березу, прив'язали за шию Яшу Гальперовича його ж таки паском майже до вершечка і відпустили. Гнучке деревце не вирівнялося, лишень шарпнулося вгору й загойдалося так, що Яша час від часу діставав ногами землі, але, метляючи ними, тільки відштовхувався вгору й бовтався на бідній березі, мов яка потороча.
Жаль було залишати в лісочку «пірса», проте їхати битими шляхами нам не годилося, а для лісу цей тарантас не підходив.
За ліпших часів він би нам знадобився, чорноліський отаман Пилип Хмара таку машину колись запрягав кіньми й катав дівчат, але то ж Хмара, він навіть випускав власні гроші у своїй окрузі — ходили в його Цвітній та по інших селах тільки такі кредитки Тимчасового уряду, на яких стояла печатка-тризуб і підпис «Хмара». Нам, сірим, зараз було не до того. Ми тільки забрали з машини скриньку гранат «мільса», кулемет «шоша», взяли також ящик доброго вина з печеною поросятиною та паляницею. Розжилися ще на два новенькі парабелуми, три револьвери «штаєр» і вже згаданий німецький «кобольд», але цю іграшку важко назвати трофеєм, бо вона годилася хіба що для дам та самогубців. Мене більше потішив планшет Гальперовича.
Хлопці повкидали мертвяків назад у машину, навіть Яшу Гальперовича відчепили з берези й поклали туди, де взяли. Націдивши з бака бензину, облили трупи й викотили «пірса» на дорогу — з вогнем у лісочку не бавилися, бо ще покійний Василь Чучупака постановив давати по двадцять шомполів «на голе тіло» кожному, хто занапастить бодай одне дерево. Лише тут, на дорозі, Вовкулака, закуривши цигарочку, кинув сірника на мокрого Яшу.
— Обсохни, стерво!
Ми вже були далеченько, коли рвонув бензобак і над «пірсом» закурів чорний дим.,,
__________________
4UK вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 09.07.2011, 13:41   #8 (permalink)
Почетный легион
Очки: 286,828, Уровень: 100 Очки: 286,828, Уровень: 100 Очки: 286,828, Уровень: 100
Активность: 0% Активность: 0% Активность: 0%
 Аватар для fox.
Сообщений: 22,601
киевлянин
Получено "спасибо": 6,474
Очки репутации: 286,828
Доп. информация
По умолчанию

Такой случай был с моим приятелём.

Поехал он к своему знакомому, в гости, а приятель был носитель крайних взглядов в впросе украинского национализма.

Сели за стол, за столом был отец приятеля, выпили, немного, а у отца не было двух рук, были протезы.

После выпивки и закуски, ещё добавили, ну под алкогольными парами моего приятеля и понесло рассказывать, почти такое как ты предоставил в цитате из книги.

Что тут началось, ужас, пахан выскочил из за стола, крик шум.
Выгнали моего приятеля, пришлось на вокзале ночевать.

Так в чём причина.

Оказалось этот безрукий, служил в НКВД где то в Западной Украине, его поймали бойцы УП, и отрубили ему руки, но не убили.

А мой то приятель не знал этого, и случайно сделал - приятный сюрприз этому бывшему чекисту.

Вот так бывает, когда незнаешь с кем говоришь.
fox. вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 09.07.2011, 17:08   #9 (permalink)
4UK
Почетный легион
Очки: 48,425, Уровень: 68 Очки: 48,425, Уровень: 68 Очки: 48,425, Уровень: 68
Активность: 13% Активность: 13% Активность: 13%
 Аватар для 4UK
Сообщений: 2,391
украинец
Получено "спасибо": 1,538
Очки репутации: 48,425
Доп. информация
По умолчанию

книга не про Західну Україну,

Чорний ворон гуляв на Черкащині в 20-х роках минулого віку.


НКВД тодіще не було.

було ЧК
__________________
4UK вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 09.07.2011, 17:35   #10 (permalink)
Почетный легион
Очки: 286,828, Уровень: 100 Очки: 286,828, Уровень: 100 Очки: 286,828, Уровень: 100
Активность: 0% Активность: 0% Активность: 0%
 Аватар для fox.
Сообщений: 22,601
киевлянин
Получено "спасибо": 6,474
Очки репутации: 286,828
Доп. информация
По умолчанию

Ну ты даёшь, я же реальный случай из жизни расказал, а ты сразу так.

А ЧК или НКВД это всё марксизм, ты бы ещё красных кхмеров вспомнил.
fox. вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 11.07.2011, 12:35   #11 (permalink)
4UK
Почетный легион
Очки: 48,425, Уровень: 68 Очки: 48,425, Уровень: 68 Очки: 48,425, Уровень: 68
Активность: 13% Активность: 13% Активность: 13%
 Аватар для 4UK
Сообщений: 2,391
украинец
Получено "спасибо": 1,538
Очки репутации: 48,425
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от fox. Посмотреть сообщение
Ну ты даёшь, я же реальный случай из жизни расказал, а ты сразу так.

А ЧК или НКВД это всё марксизм, ты бы ещё красных кхмеров вспомнил.

ось тобі ще цікавий уривок в якому видно різницю в менталітеті западенця і українця, дуже цікаво... (автор розповідає про тернопілльщину що біла під польшею в 1922) вельми цікавий образ жидівки, саме головне що книга основана на документах, мемуарах, спогадах. тому викликає довіру


....ось тут мені було б дуже прикро розповідати про наші ходіння «потойбічними» селами, начебто й українськими, але такими чужими, що не хочеться про це говорити. Скажу лишень, що люди там були не такі, як у нас, — вони хоч розмовляли нашою мовою, та не було в них тієї доброти і щирого милосердя, що є в наших людях. Це особливо впадало в око після багатоденної подорожі до кордону, де скрізь, у кожній хаті, зустрічали нас із дитятком, як Божих посланників, завжди пускали переночувати, хати не перележите, казали господарі (вони часом самі лягали на долівці, а нас клали до ліжка), ви ж, мабуть, голодні? — питали найперше й садили вечеряти, гріли воду, щоб скупати дитину і дати вмитися нам.
А тут — ні, у цьому вільному світі всі чомусь дивилися на нас спідлоба, як на докучливих старців, і не раз зачиняли двері перед нашим носом або, перш ніж відмовити, перешіптувалися сімейно: «Та де! Та то всьо не так, та, може, то якісь цигани, що нам ще й дитину підкинуть. Або шахраї, або шпекулянти, шляк би їх трафив!»
І ось тоді нам уперше довелося переповити Ярка на польовій дорозі, а передрімати «пощастило» у стодолі одного добродія, якому я віддав усю решту справді знецінених, як виявилося, польських марок. Він, цей добрий дядечко, навіть заніс нам у клуню старого кожуха, «щоб мама з дитятком не змерзли», а коли я, ґречно подякувавши, сказав, що якби не він, то нам довелося б ночувати просто неба, дядечко простодушно підтакнув: «Та певно, певно! Так воно є. У наших людей християнство тільки на язиці», після чого пішов до хати і приніс нам ще скориночку хліба та дві варені бараболі, «щоб у мами молочко не втекло».
Те саме спіткало нас і в Копичинцях, де ми проти ночі, як старці, ходили від хати до хати (чи не вперше в житті я зазнав такого приниження) і вже втратили всяку надію, аж тут з одного двору вийшла ставна жінка, зодягнута в чорне, й сама запросила нас до себе переночувати. Ми переступили поріг її хати і, як ведеться, звели очі вгору на покуть до образів, щоб перехреститися й подякувати цьому дому за прихисток, але ніде не побачили ікони. Помітивши нашу розгубленість, господиня сказала:
— Ви зайшли до жидівської хати, а в нас немає ікон. Бога треба носити у серці, інакше його можуть украсти.
Я відразу згадав пророкування Євдосі та суворий припис лицарів ордену руки святого Іоанна: не ночувати під жидівською стріхою.
— Якщо не гребуєте, то давайте мені дитину, — ніби вгадуючи мої думки, мовила вона. — А самі роздягайтеся. Мене звуть Євою.
— Чим же ми вам віддячимо, пані Єво? — спитав я, уже звиклий до того, що в цьому краї добрість коштує грошей.
— Відробите. Маю для вас серйозну роботу.
— Роботу? — здивувався я. — Але… якщо це не надовго. Ми, пані Єво, в дорозі.
— Бачу. Я також із народу гнаного, тому й співчуваю вам.
А ще більше оцьому дитяті. — Вона взяла на руки Ярка. — Роботи тут на хвилину. Попрошу вас зарубати курку, бо нам це забороняє віра. Якщо не боїтеся, звичайно.
— Та ні, чого ж… — Тут я не стримав усмішки: якби ви, пані Єво, знали, скількох «курей» зарубала ця рученька, то навряд чи пустили б мене до хати.
Але все гаразд, пані Єво, молода курочка скоро вкипить, ви тим часом скупаєте і погодуєте нашу дитину, і туга у ваших очах більше за всякі слова розповість про те невимовне горе, що спіткало вас у чужому краї, адже ви, пані Єво, теж мали дитину і доброго мужа, та забрала їх моровиця від вас назавжди. Вейз мір[*], навіщо ти залишив цю жінку саму в цілому світі і як же, якими шляхами вона тепер повернеться до свого Єрусалиму? Ніяк, ніяк не повернеться, бо ті шляхи сплетено в Божий бич, що виляскує над розсіяним плем'ям. Та за вечерею пані Єва наливає нам темної і густої, мов кров, вишнівки, такої солодкої, аж злипаються губи, і каже, що вона теж пробуває не у своєму домі, це тільки її тимчасове житло, випадкове пристановище вигнанки, тож випиймо за те, щоб кожен із нас повернувся до свого Єрусалиму.
Отак каже пані Єва і підкладає нам до золотистої юшки найкращі шматки молодої курки, принесеної в жертву для блукачів-бандитів, котрі невідь-коли повернуться до свого рідного краю.
__________________
4UK вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 16.07.2011, 15:04   #12 (permalink)
Основа форума
Очки: 2,024, Уровень: 12 Очки: 2,024, Уровень: 12 Очки: 2,024, Уровень: 12
Активность: 4% Активность: 4% Активность: 4%
 Аватар для Vasolya
Сообщений: 132
украинка
Получено "спасибо": 34
Очки репутации: 2,024
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Butika Посмотреть сообщение
А мне в "Днипро" понравилось произведение "Гра в чотири руки". Очень сентиментальный и трогательный рассказ.
Согласна, очень красивый рассказ
Цитата:
Настя, єдина хто у цьому світі бачить у Кирилові, не просто хлопця, а й янгола, який впав наземлю
__________________
Бывает, что не хочется жить, но это не значет, что хочется не жить. Лец С. Е.
Vasolya вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 01.09.2011, 00:32   #13 (permalink)
Турист
Очки: 60, Уровень: 1 Очки: 60, Уровень: 1 Очки: 60, Уровень: 1
Активность: 2% Активность: 2% Активность: 2%
 Аватар для Маруся Климова
Сообщений: 4
Получено "спасибо": 0
Очки репутации: 60
Доп. информация
По умолчанию

Я читала это произведение, согласна, талантливо...но в Днипро и кроме есть что почитать.
Маруся Климова вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 19.12.2011, 18:32   #14 (permalink)
Новичок
Очки: 145, Уровень: 1 Очки: 145, Уровень: 1 Очки: 145, Уровень: 1
Активность: 16% Активность: 16% Активность: 16%
 Аватар для hulk
Сообщений: 11
Получено "спасибо": 2
Очки репутации: 145
Доп. информация
По умолчанию

К сожалению сейчас читаю только для поддержания словарного запаса. Беру в руки книгу и такое ощущение.что уже это читал или нечто похожее точно
hulk вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Старый 20.12.2011, 19:02   #15 (permalink)
Новичок
Очки: 121, Уровень: 1 Очки: 121, Уровень: 1 Очки: 121, Уровень: 1
Активность: 16% Активность: 16% Активность: 16%
 Аватар для ХАМяГ АЦЦКИЙ
Сообщений: 10
Получено "спасибо": 2
Очки репутации: 121
Доп. информация
По умолчанию

А я худ.лит ваще не читаю последнее время. Чёт сказки надоели. Фильмы художественные тоже почти не смотрю.... за весьма редким исключением. Книжки есть интересные, я какнить ссылку дам когда 5 сообщений будет. А вот фильмы.... сори за офтоп канеш... но вот глядел недавно 9 1\2 недель. ММММММ... как же по другому с возрастом всё воспринимается из уже вроде бы и виденного.

А ещё, я просто офигел от фильма "Босиком по мостовой". Этот фильм ваще я бы советовал поглядеть всем. Как же там всё выцепили из жизни то прикольно. Оч интересный фильм. Рекомендую. (фильм про то, как мы сами себе придумываем на Ж... проблемы и о том как всётаки повернуться к счастью лицом.... фильм про то, как всё в жизни просто, если конечно захотеть самому). Поглядите в вечеру. Не пожалеете.
ХАМяГ АЦЦКИЙ вне форума  
Ответить с цитированием Вверх
Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе

Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
"В СССР население росло, а сейчас вымирает!"... Alex LM Мировая политика 20 26.05.2011 18:46
Если бы выборы Президента Украины проходили сейчас (январь 2011). Ваш выбор? Alex LM Политический форум Украины 16 09.01.2011 20:17
Если бы выборы мэра Киева проходили сейчас (январь 2011). Ваш выбор? Alex LM Политический форум Украины 10 06.01.2011 14:29


Часовой пояс GMT +3, время: 06:48.


Работает на vBulletin® Версия форума 3.х.х. Copyright ©2000 - 2009, Jelsoft Enterprises Ltd.

© FKiev.com 2007 - 2017