КИЕВСКИЙ ФОРУМ
БЕЗ ПРАВИЛ

kot

Свого часу Уїнстон Черчіль сказав, що політика у СССР нагадує гризню бульдогів під килимом. Про те,що там відбувається, можна судити тільки по трупах, яких звідти викидають. Він мав на увазі, що політика Сталіна абсолютно непрозора – ніхто не знає, що він викине завтра.

Щось подібного ми маємо у Україні Віктора Януковича. В ній політика, велика політика, остаточно втратила останні ознаки публічності.
Є тільки імітація публічного дискурсу.

Тобто, як справа спільна для всіх, вона не розглядається. Політика стала приватною справою небагатьох, якщо не однієї особи.
Принаймні, вона так гадає. А тому демонструє повну зневагу до політики як загальної і публічної справи.

Чудовою ілюстрацію цього є заява президента України Віктора Януковича, що "19 грудня я буду там, де мені необхідно бути".
[COLOR=red]Не Україні чи народу потрібно, а "мені".[/COLOR]
Ось так.
І це тоді, коли вкотре вирішується, яким шляхом йтиме Україна. З народом у цих питаннях демонстративно не рахуються.
Зрозуміло, що це свідома постава – так зване "опускалово" (сьогодні це, здається, вже політологічний термін, як і багато інших, що привнесені новою владою у публічний політичний дискурс).

І це стосується долі все ще 46-мільйонного народу у центрі Європи! А його, як стадо баранів, гонять, куди захочуть – а що "терпилам" так і належиться. От відпишуть 19 грудня угоду про те, що держава У стає ще одним улусом Ісламської республіки Іран – і так буде.

Чи можна було таке уявити, коли аналогічні угоди готувалися підписати, скажімо, Хорватія, Польща чи Угорщина?
Запитання, звісна річ, риторичне.
Український народ у вирішенні своєї долі жодної участі не бере.